|
Електронна музика – поняття широке. Воно може означати як музику, створену із застосуванням електронних чи електричних інструментів (таким чином, навіть підсилений підсилювачем звук можна вважати електронним), так і музику, написану та виконану переважно на синтезаторах, комп’ютерах, семплерах, секвенсерах, драм-машинах. Коротка хронологія останньої у всьому її різноманітті й наводиться нижче. На додаток до власне музичних подій хронологія містить відомості про художні течії, інструменти та технічні винаходи, що мали вплив на розвиток електронної музики.
1877: Американець Томас Едісон (1847 – 1931) винайшов фонограф – пристрій для запису звуків на парафінові валики.
 Луїджі Руссоло та Уго Піатті біля "Інтонаруморі", Мілан, 1912
1912: Італійський футурист Луіджі Руссоло (1885 – 1947) публікує роботу „Мистецтво шуму” (L’arte del rumori), в якій він проголосив, що музикою XX століття є шум, особливо шум, створений машинами не кшталт його „Інтонаруморі” (Intonarumori).
1914: У Мілані Руссоло проводить перший концерт „мистецтва шуму” на своєму „Інтонаруморі”, на якому звуки (гудки, гуркіт, скрипіння, тощо) створювалися вручну та підсилювалися за допомогою мегафонів.
1918: Починається виробництво електричних програвачів грамплатівок.
1920: Російський радянський фізик та композитор Лев Термен (1896 – 1993) будує перший у світі синтезатор, який він назвав „Етерофоном” (пізніше отримав назву „Терменвокс”). Звук на цьому електричному інструменті, що складався з двох лампових осциляторів, створювався рухами рук навколо двох своєрідних антен, відповідальних за динаміку та висоту тону, при цьому руки інструменту не торкалися – інструмент реагував на електромагнітні хвилі, випромінювані руками.
1922: Угорський художник Лацло Моголі-Надьї (1895 – 1946) виступає за використання грамофонних платівок не тільки для відтворення, але й для створення музики.
1928: У Парижі Моріс Мартено (1898 – 1980) демонструє електронний клавішний інструмент „Онд-Мартено”, який пізніше застосовували для написання своєї музики Гонеґґер, Мійо, Жоліве, Мессіан, Варес.
1931: Адольф Рікенбекер конструює першу в світі електрогітару.
 Магнітофон AEG
1935: В Німеччині компанія Allgemeine Elektrizitats Gesellschaft (AEG) демонструє перший магнітофон, що записує звук на магнітну плівку – „Маґнетофон” (Magnetophon). Конструктором магнітофону є Фрітц Пфльоймер (1881 – 1945).
1936: В Нью-Йорку Едґар Варес експериментує з фонографами, граючи платівки назад та на різних швидкостях.
1939: Розроблена пластикова магнітофонна плівка.
1947: Bell Laboratories розробляють перші транзистори.
1951: У Парижі засновано студію електронної музики, в якій записуватимуться Мійо, Варес, Штокгаузен, Булєз, Мессіан, Баррак. Композитори студії маніпулюють із записаними звуками („конкретними звуками”), створюючи конкретну музику. Аналогічна паризькій студія відкрита в Кельні, яка надає перевагу створенню нових звуків та написанню музики на електронних інструментах.
1953: Шеффер й Анрі ставлять оперу „Орфей” (Orpheus) для людських голосів і конкретних звуків. Аудиторія розлючена.
1954: Угорський композитор Дьйордь Ліґеті (народ. 1923), навчаючись у Кельні, для позначення п’єс з мінімальними змінами у музиці вигадує термін „текстурна музика”.
1956: Німецький композитор Карлгайнц Штокгаузен (народ. 1928) завершує роботу над „Піснею молоді” (Gesang der Junglinge) для хлопчачого хору та синтезованих звуків – першим великими твором кельнської школи електронної музики.
1957: Російський радянський інженер Євгеній Мурзін (1915 – 1970) подає заявку на патент „фотоелектронного оптичного синтезатору звуку”. Мурзін дав машині назву АНС (Александр Николаевич Скрябин). На цьому синтезаторі пізніше працювали Артем’єв, Денисов, Шнітке.
 Янніс Ксенакіс
1958: Грецький композитор Янніс Ксенакіс (1922 – 2001) пише „Конкретний пе- аш” (Concret PH) – твір для Міжнародної виставки у Брюсселі, побудований із звуків палаючих мікрофонів.
1962: Ксенакіс пише свій перший твір стохастичної музики „Богор” (Bohor).
1964: Штокгаузен пише „Мікрофонію I” (Mikrophonie I) – твір для шести музикантів: двоє музикантів грають на великому тамтамі, двоє інших рухають мікрофони навколо інструменту, записуючи звуки з різними тембрами, а двоє останніх займаються електронною обробкою сигналу.
1965: Райлі та Стів Райх (народ. 1936) пишуть музику, що складається з простих повторюваних елементів (patterns); стиль цієї музики отримує назву „мінімалізм” (minimalism).
1966: Пісня американського гурту Beach Boys „Приємні вібрації” (Good Vibrations) стає першою поп-піснею із застосуванням електронних звуків.
1967: Лондонська група Pink Floyd випускає свою першу платівку „Трубач біля воріт світанку” (The Piper At The Gate Of Dawn) – шедевр психоделії ( psychedelia) та космічного року (space rock).
1970: На Ямайці Кінґ Таббі (1941 – 1989) вигадує „даб” (dub) – уповільнений реґґі з глибоким низьким басом і вокалом, перекрученим сильним луна-ефектом, як інструмент використовуючи звукозаписуючу студію.
1971: Німецький гурт Tangerine Dream винаходить „космічну музику” (kosmische musik), що грається на синтезаторах та секвенсерах.
1972: У Парижі камерунець Ману Дібанґо (народ. 1934) записує “Soul Makossa” – першу платівку в стилі диско (disco).
1973: Roland випускає SH-1000 – перший японський синтезатор.
У Нью-Йорку ямайський диск-жокей Клайв „Кул Герк” Кемпбелл (народ. 1965) починає робити у своїх міксах збивки (брейки) і вигадує таким чином „реп” (rap) та „хіп-хоп” (hip hop).
 Kraftwerk "Autobahn" (Philips/Vertigo, 1974)
1974: Німецький гурт Kraftwerk випускає платівку „Автобан” (Autobahn) – першу платівку, що здобула широку популярність і музика якої була повністю виконана на синтезаторах. Електронні звуки та ритми платівки стали трафаретом, за яким пізніше створювалися диско, електро-поп, техно.
Technics випускає Technics SL-1200 – програвач, що набуває популярності у середовищі нью-йоркських діджеїв.
У Німеччині італійський продюсер Джорджіо Мародер (народ. 1940) випускає перші мікси європейської диско-музики та вигадує тривалі диско-мікси.
1975: Колишній лідер Velvet Underground Лу Рід (народ. 1942) випускає “Metal Machine Music” – альбом чистого шуму.
У Нью-Йорку Теодоро „Ґренд Візард” Лівінґстон (народ. 1962) на одній з вечірок у Бронксі випадково відкриває прийом дряпання платівок – „скретчінґ” (scratching).
1977: Виходить перша платівка нью-йоркського дуету Suicide. Похмура, зіграна на одному синтезаторі та ритм-машині музика Suicide стала прототипом для синт-попу і надихнула на музичну творчість чисельних епігонів.
Фільм „Лихоманка у суботній вечір” (Saturday Night Fever) знайомить широкі маси з диско, яке до того було музикою гомосексуалістів і негрів.
У Чикаго відкривається дискотека „Верхаус” (Warehouse), постійним диск- жокеєм якої стає Френкі Наклс (народ. 1955). Через кілька років назва клубу дасть назву виробленому і ньому стилю електронної танцювальної музики „хаус” (house).
Roland випускає на ринок перші ритм-машини.
Лондонський квартет Throbbing Gristle випускає свою першу платівку “The Second Annual Report” – першу роботу у стилі індастріел (industrial).
1978: У Нью-Йорку відкривається дискотека для негрів- гомосексуалістів „Передайз ґередж” (Paradise Garage), музику в якій крутить її хазяїн Леррі Ливен (1954 – 1992). За десять років клуб перетвориться на один з центрів електронної танцювальної музики.
Браян Іно (народ. 1948) випускає платівку „Музика для аеропортів” (Music For Airports) – першій свій твір у стилі ембіент, назву для якого він сам і запропонував.
1979: Sony та Philips винаходять компакт-диск для зберігання музики.
Sony випускає перші портативні магнітофони з навушниками – вокмени (walkman) або плеєри.
1981: Нью-йоркський реппер Африка Бамбаатаа (Кевін Донован, народ. 1960) записує „Рок планети” (Planet Rock) – твір, що віддавав данину Kraftwerk і був першим твором у стилі „електро” (electro).
1982: Sony та Philips випускають у продаж перші компакт- диски.
1984: У чиказькому магазині ImportsEtc продаються перші хаус-платівки.
Бельгійський гурт Front 242 випускає першій сінґл з жорсткою та динамічною танцювальною музикою, стиль якої отримує назву „електронна музика для тіла” (electronic body music, EBM).
1985: У Чикаго діджей П’ерр (Натані П’єр Джонс, народ. 1965) вигадує „ейсід-гаус” (acid house).
У Детройті проект Хуана Еткінса (народ. 1962) випускає сінґл „Без НЛО” (No UFOs) – першу музику в стилі „техно” (techno).
В Японії Merzbow (псевдонім Масамі Акіта, народ. 1956) випускає перші касети з записами свого „нойзу” (noise).
1987: На острові Ібіза (Балеарські о-ви у Середземному морі) проходять перші танцювальні техно-хаус-вечірки, на яких танцюючі вживають наркотик „екстесі” (ecstasy), який буцімто дає їм сили та енергії танцювати всю ніч.
Провівши літо на Ібізі, лондонський діджей Пол Оукенфолд (народ. 1963) організовує „Спектрум” (Spectrum) – першу екстесі-вечірку в Лондоні.
1988: У манчестерському клубі „Хасіенда” (Hacienda) відбуваються перші підпільні танцювальні техно- та хаус-вечірки, що отримують назву „рейви” (rave).
 Love Parade, Берлін, 1989
1989: У Берліні 150 людей збираються на рейв „Парад любові” (Love Parade), організований д-ром Мотте (народ. 1960). Задуманий як політична акція, „Парад” невдовзі перетвориться на найбільший у світі щорічний техно- фестиваль.
1990: Meat Beat Manifesto з хіп-хопу та техно конструюють драм-н-бейсс (drum’n’bass), швидко підхоплений та популяризований діджеями Фабіо та Ґруврайдером з лондонського клубу „Рейдж” (Rage).
Sony випускає на ринок CD-RW.
1992: Винахід mp3 як формату для зберігання музики на комп’ютері.
1993: Альбом британців Autechre „Інкунабула” (Incunabula) переносить танцювальну музику у сферу домашнього прослуховування, створюючи новий напрямок популярної електронної музики – „розумну танцювальну музику” (intelligent dance music, IDM).
1994: Англійці Portishead платівкою „Манекен” (Dummy) і Massive Attack – „Захист” (Protection) – залучають широкі маси до „тріп-хопу” (trip hop).
1998: Випущені перші портативні програвачі (плеєри) mp3.
2001: Власник нью-Йоркського клубу „Лакс” (Luxx) Леррі Ті організовує „електроклеш” (electroclash) – повернення до простих синтезаторних пісень та моди початку 1980-х рр., своєрідний електронний панк початку XXI ст.
2003: Компанія Apple започаткувала інтерактивну послугу iTunes з платного завантаження музики через Інтернет. За рік було завантажено 25 млн. звукових файлів. Компанія заявила, що ініціатива була збитковою, але сприяла просуванню на ринку її mp3-плеєра.
|
